|
Історія створення пожежної охорони в районі
Пожежна охорона Комінтернівського району була заснована у 1967 році. Першим начальником ППЧ-26 у грудні 1967 року став Козак О.Г.
У грудні того ж року було прийнято на роботу першого бійця, а вже в січні 1968 року було набрано штат водіїв та пожежних. В квітні 1968
року закріплено за водіями пожежний автомобіль ЗІЛ – 157.
В ці роки під депо пожежної частини було виділено приміщення біля районного відділу міліції, де тимчасово перебувало також відділення ДАІ.
З роками пожежна частина розбудовувалася – власними силами працівників пожежної охорони були добудовані допоміжні приміщення, службові кабінети.
У 2006 році Комінтернівська райдержадміністрація подарувала підрозділу аварійно-рятувальний автомобіль на базі ГАЗ -2705. В січні 2009 року ППЧ-26
була атестована та набула статусу ПДПЧ.
Також в цьому році було отримано від Головного управління МНС України в Одеській області пожежний автомобіль АЦ-40 (432921) 63 Б, 02.
Козак Олексій Григорович - перший начальник пожежної частини по охороні Комінтернівського району. Народився
23.03.1927 року в селищі Комінтернівському, сім'ї корінних жителів, селян. Закінчив Комінтернівську середню школу, в 1944 році 17-ти річним
юнаком пішов на фронт. Брав участь в боях за визволення України від фашистських загарбників, в боях на території Румунії отримав контузію.
Залишив військову службу в 1957 році в званні майор. Як випускника вищої партійної школи направили працювати в Ровенську область
редактором газети, а через кілька років очолив партійну організацію колгоспу імені Щорса (с.Сичавка Комінтернівського району).
І в грудні 1967 року призначений на посаду начальника 26-ї професійної пожежної частини по охороні Комінтернівського району,
УРИВКИ З ІСТОРИЧНОГО НАРИСУ "НА ЗАВАДІ ЛЮДСЬКОМУ ЛИХУ" ( Семененко Л.О.)
"....на засіданні Виконкому від 16 травня 1967 року обговорювалися питання про виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 22.03.1958 року №304 щодо будівництва пожежних депо в колгоспах і радгоспах Комінтернівського району. В протоколі засідання відмічено, що дана Постанова по будівництву пожежних депо в термін до 1966-1970 року колгоспами виконується вкрай незадовільно. Станом на 1966 рік повинно бути зведено 3 таких депо, але до їх будівництва ще не приступали. Зауважено також на відсутності контролю виробничого управління. Тож, враховуючи гостру необхідність в будівництві пожежних депо та у зв’язку із змінами адміністративного поділу району, Рішенням Виконкому райради від 16.05.1967 року №161 затверджено новий План будівництва утеплених пожежних депо в колгоспах і радгоспах Комінтернівського району на 1967 – 1969 роки. Де будівництво останніх двох будівель в 1969 році повинно бути завершено при Свердловській та Новомиколаївській птахофабриках. Всього було заплановано будівництво утеплених пожежних депо в 13-ти господарствах району.
В червні ж 1967 року розпочався Огляд протипожежного стану державних об’єктів бойової готовності пожежно-сторожової охорони району з нагоди 50-річчя Радянської влади, для чого створено комісію в складі начальника районного відділу міліції Матиціна А.І., старшого інспектора пожежної інспекції Нюніна Н.С., старшого інспектора держстраху Чекерес та голови добровільного протипожежного товариства Перекос П.О..
Метою Огляду було забезпечити пожежну охорону об’єктів колгоспів, промислових підприємств, установ і підвищити бойову готовність пожежно-сторожової охорони. Рішенням виконкому передбачалось: усунути всі протипожежні недоліки згідно вимог державного пожежного нагляду; створити боєздатну пожежно-сторожову охорону у всіх господарствах з цілодобовим чергуванням членів ПСО; будівництво пожежних депо для утримання пожежної техніки; забезпечити виробничі та адміністративні будівлі первинними засобами пожежегасіння. Також у всіх установах повинні були створені внутрішньовідомчі комісії, яким було надано завдання по забезпеченню виконання основних протипожежних вимог, пов’язаних з матеріальними витратами, і надання відповідних актів о результатах огляду виконання протипожежних міроприємств в строк до 25 вересня 1967 року.
Розглядаючи періодично питання пожежної безпеки району виконком Комітету Комінтернівської районної Ради депутатів трудящих Рішенням від 16 лютого 1968 року №46 «Про призначення начальників пожежно-строжової охорони колгоспів Комінтернівського району» відмічає наступне: «… в результате плохой организации пожарно-сторожевой охраны противопожарное состояние объектов ряда колхозов района продолжает оставаться на низком уровне, что во многом зависит от постановки работы начальников ПСО колхоза. Однако в ряде случаев некоторые руководители колхозов в нарушение Постановления Совета Министров УССР №1188 от 9.10.1962 года и без ведома Райисполкома снимают с работы без каких-либо основательных причин подготовленных, имеющих опыт работы начальников ПСО, в результате чего профилактическая работа на объектах не проводится, а пожарно-сторожевая охрана дезорганизуется… ».
Згідно даного Рішення заборонено керівникам колгоспів звільняти чи переміщувати начальників ПСО без відома Райвиконкому, призначено начальників ПСО та встановлено їм зарплату в розмірі 65 рублів в місяць:
- к-п ім..ХХ з’їзду КПРС (смт.Комінтернівське) – Пінул М.А.;
- к-п «Україна» - Примак А.В.;
- к-п ім. Мічуріна (с.Дмитрівка) – Бруль І.О.;
- к-п ім. Шевченко (с.Калинівка) – Лисий М.Г.;
- к-п ім. Войкова (с.Старі Шомполи) – Цибулько Ф.Г.;
- к-п ім. Дзержинського (с.Кремидівка) – Міняйло Л.М.;
- к-п ім. Щорса (с.Сичавка) – Жуган І.А.;
- к-п ім. Суворова (с.Любопіль) – Мельниченко А.А.;
- к-п «За комунизм» (с.Каїри) - Гарнаженко І.І.;
- к-п ім. Чапаєва (с.Візирка) – Войтенко М.І.;
- к-п «Победа Октября» (с.Кубанка) - Михайлов Ф.А.;
- к-п «Черноморец» - Лисенко В.З.;
- к-п «Восток» (с.Кордон) - Рибін І.П.
....В грудні 1967 року утворено пожежну частину по охороні смт. Комінтернівське. Наказом Управління пожежної охорони Одеського облвиконкому від 12.12.1967 року №90 начальником самостійної професійної пожежної частини №26 призначено Олексія Григоровича Козак, котрий очолював пожежну частину менше року. Та саме йому, фронтовику і досвідченому керівнику, належало організувати підбір кадрів майбутніх вогнеборців, організувати службу та підтримувати як протипожежний захист району так і дисципліну серед особового складу.
Набір працівників розпочато з 25 грудня 1967 року, а саме наказом по особовому складу №2 першим бійцем до пожежної частини прийнято Пригарина Андрія Семеновича. З 1 січня 1968 року прийнято на роботу перших водіїв: Степаненко Миколу Олександровича та Білаша Івана Арсентійовича. Водії працювали на отриманому спеціальному пожежному автомобілі ЗИЛ-157.
За перші кілька місяців функціонування пожежної частини особовий склад ліквідував не одну пожежу. Інколи для гасіння пожеж працівників викликали з відпусток та призначали на чергування на 6-8 годин.
Під пожежне депо було зведено будівлю з гаражами біля райвідділу міліції, в котрій крім особового складу чергових караулів знаходилася служба ДАІ та добровільне пожежне товариство. Колишні працівники згадують, що матеріально-технічне забезпечення було задовільним. В ході реконструкції додалися нові приміщення та зведені споруди. В 1998 році до частини підвели газ. Будівництво ж, в основному, велося силами самих працівників.
За свідченнями колишніх працівників під час проведення відповідних робіт пожежна машина знаходилася на території райвідділу міліції.
...Колектив пожежної частини завжди приймав активну участь у вирішенні службових і кадрових питань. Наприклад, першим начальником частини з атестованого складу став Миргород П.В. у 1992 році. А раніше посаду начальника пожежної частини обіймав штатний працівник з погодження колективу цієї частини.
 На загальних зборах розглядалися питання службової дисципліни, кадрові призначення, працював профспілковий комітет. Правами Загальних зборів вирішувались організаційно-штатні та дисциплінарні питання, здійснювалось планування соцзобов’язань, про виконання котрих також звітували щокварталу. Між черговими караулами розподілялися призові місця згідно результатів роботи. Засідання місткому в кількості 3-х обраних колективом працівників вирішували питання по оплаті лікарняних листків, розподіл коштів та питання скорочення штатів частини, узгодження з адміністрацією Графіків чергування та відпусток тощо. Так, наприклад, рішенням протоколу засідання місткому від 6 березня 1978 року вирішено кошти профспілкових відрахувань в сумі 35 рублів 20 копійок витратити на оплату квитків та автобусу для поїздки працівників у цирк. Подібні культмасові міроприємства як колективна поїздка в цирк чи перегляд кінофільму в кінотеатрі проводилися щороку.
7 вересня 1979 року при підведенні підсумків роботи місткому за 1978 – 1979 рік відмічено наступне: «Проведено 3 профсобраний, заседаний месткома 9. Выпущено 5 номеров стенгазеты, оказывали помощь по заготовке кормов зеленной массы. Было посажено 70 шт. деревьев, участвовали на субботнике по благоустройству п.г.т. Коминтерновском».
22 листопада 1979 року розглядалося питання звільнення працівників по скороченню штатів відповідно до наказу УПО. В протоколі місткому зазначено, що штат працівників пожежної частини повинен налічувати 19 чоловік і тому необхідно скоротити 1 працівника.
Періодично на порядок денний загальних зборів 26-ї ППЧ виносилися наступні питання:
1. Підготовка пожежної техніки до роботи в осінньо-зимовий період.
2. Стан рукавного господарства.
3. Стан пожежно-технічного озброєння.
4. Підготовка приміщень до святкування Жовтневої революції.
5. Ознайомлення з директивами і наказами УПО.
Рішення були відповідними (протокол від 8 жовтня 1980 року):
1. Всьому особовому складу дотримуватися правил носіння форми одягу під час служби.
2. Обстежити житловий сектор в термін до 1 листопада.
3. Начальникам караулів систематично проводити заняття згідно розкладу зі складанням План-конспекту.
4. Посилити контроль начальниками караулів житлового сектору.
Проголосували: одноголосно.
....Зимовий і літній періоди кожного року є пожеженебезпечними, коли різко зростає кількість пожеж через людську недбалість в першому випадку і спекотн у загрозливу погоду в іншому.
Взимку пожежі виникають в житловому секторі у зв’язку із нехтуванням елементарних правил пожежної безпеки, використовуються саморобні електроприлади.
Влітку ж за умов посушливого клімату Південного Степу пожежі спалахують миттєво і одночасно в кількох місцях. Так, за день бойовий караул пожежної частини в межах району виїзду проводить ліквідацію кількох пожеж, з яких повертаються лише ввечері або вранці наступного дня. Робота пожежних не має гарантованих годин відпочинку.
Микола Олександрович Ковальський згадує: «Одного разу загорівся комбайн, горіло хлібне поле. У боротьбу з пожежею вступили всі, і щойно прибувші працівники райкому. Зволікати не можна, а поблизу жодного вододжерела. Так, добре, що я сам родом з цих місць і знав про криницю посеред поля, ледве помітну з-за культур. Дуже важливо знати про всі протипожежні джерела, котрими можна скористатися. А ще ми спільно з хлопцями (Білан І.П. та Бринза С.М.) придумали як прискорити гасіння пожежі безпосередньо з пожежної машини, щоб не тягти за собою по полю метри рукавів. Цей спосіб полягає в підєднанні напірно-всмоктуючого рукава до викідного патрубку та облаштуванні місця на пожежному автомобілі для пожежного з ременями безпеки. В нашій роботі без кмітливості ніяк.».
....З 1967 року по 1991 рік включно начальниками професійної пожежної частини призначались цивільні особи, з січня 1992 року начальником частини призначено з числа начальницького складу. Так, професійну пожежну частину в січні 1992 року очолив капітан внутрішньої служби Миргород Петро Володимирович, котрий з 1985 року проходив службу старшим інженером відділу держпожнагляду відділу внутрішніх справ. Петро Володимирович згадує: - «Дійсно, я першим з числа начальницького складу очолив пожежну частину. Саме із здобуттям незалежності в Україні в 1992 році з Одеської області розпочалося від’єднання пожежних частин з повного підпорядкування районним відділам органів внутрішніх справ. Хоча і залишались в одному відомстві. Відтоді інженерно-інспекторський склад перебував безпосередньо в пожежній частині. Щодо самої ППЧ то після 1991 року матеріально-технічне забезпечення бажало кращого – різко погіршилось фінансування, залишалась плинність кадрів. Штат працівників не був повністю укомплектований, особливо водійський склад. Тож водії чергували через день чи два, а перепрацьовані години оплачували частково. А при виїзді караулу на пожежу частина взагалі зачинялася на ключ, не лишалося нікого. Поряд з цим були і інші проблемні питання, але все ж таки обов’язки по захисту населення і територій від пожеж виконувались ». Миргород П.В. відмітив як посильну допомогу в ліквідації наслідків пожеж роботу пожежної сільської охорони. ПСО працювала в 13-ти господарствах, де забезпечувалось чергування водія на пристосованому для гасіння пожеж автомобілі, а в такому господарстві як в с. Красносілка було 2 автомобілі. Ці автомобілі забезпечували безпеку від пожеж в денний час, а в 6-ти господарствах (села Фантанка, Красносілка, Кремидівка, Першотравневе, Петрівка і Новомиколаївка) чергування водія організоване в цілодобовому режимі. «З використання даної техніки і ресурсів для цілей пожежегасіння господарства звітували до пожежної частини щомісяця. Але з розпаюванням земель і майна колгоспів у 1995 році постало питання про роботу ПСО в цілому – машини не передані на баланс сільських рад, а нові господарі не виявляли бажання забезпечувати роботу пристосованих автомобілів.» - підсумував Петро Володимирович...."
|
