Чорнобильська катастрофа – трагічна сторінка в сучасній історії нашої країни, що просто не може бути стерта з пам’яті молодого покоління. 14 грудня в Україні відзначається День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що сталась 26 квітня 1986 року. Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС.

           Для ліквідації наслідків вибуху на Чорнобильській АЕС знадобилась значна кількість часу та людських ресурсів. Вже з  перших днів у ліквідації аварії на ЧАЕС  брали участь  співробітники пожежної охорони та цивільного захисту практично з кожного куточка Одеської області. Протягом 39 днів 189 рятувальників одеського зведеного загону протипожежної служби  на чолі з начальником Управління пожежної охорони  Одеської області підполковником  внутрішньої служби Савицьким А. Д.  з честю виконували службовий обов’язок і зробили неоціненний внесок  для подолання наслідків аварії.

           Так, одразу після аварії на ЧАЕС Управління пожежної охорони приступило до формування Одеського зведеного загону протипожежної служби цивільного захисту. В усіх підрозділах було проведено загальні збори особового складу, на котрих було відібрано найкращих добровольців, що здатні виконати найбільш складні завдання і відповідальні доручення. Загін було сформовано з добровольців Управління пожежної охорони, особового складу  пожежних підрозділів  Одеси, Білгород-Дністровського, Іллічівська, Ізмаїла, Южного.

        Одеські рятувальники працювали на Чорнобильській АЕС з початку травня. Вони чітко усвідомлювали, на яку небезпеку наражають власне життя та здоров’я, але розуміння необхідності виконання власного обов’язку перед країною та власним народом стали рушійною силою у прийнятті цього рішення. Дехто виїздив на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС двічі, а командир відділення  СВПЧ-4 МВС з охорони Центрального району  Одеси Володимир Малий добровільно  виїжджав на ліквідацію аварії 5 разів.

            По прибуттю зведеного загону до м. Чорнобиль його було розбито на 2 воєнізовані пожежні частини: воєнізована пожежна частина 1 – з охорони Чорнобильської АЕС, а частина 2 – з охорони м. Чорнобиль, і профілактичні групи з обслуговування атомної електростанції. З моменту заступу на оперативне чергування зведеного загону було  розроблено 37  тимчасових планів пожежогасіння на особливо важливих об’єктах режимної зони. Для своєчасного і якісного обслуговування бойової техніки, забезпечення  особового складу харчуванням, організації  дозиметричного і медичного контролю, профілактичного обслуговування ЧАЕС і об’єктів зони відчуження було організовано робота таких груп: ремонтної, групи дозиметричного контролю,  служби тилу, зв’язку, медичної групи і групи пожежної безпеки, котра працювала цілодобово на 4-х ділянках і 10-ти секторах Чорнобильської АЕС.

        Завдання бійців одеського зведеного загону полягало в уточнені рівня радіації в 12 населених пунктах, відведення зараженої води з приміщень АЕС, яка стікали з системи охолодження реактора. Крім того, одеські вогнеборці займались дезактивацією і санітарною обробкою населених пунктів, вирубкою лісу, що також потрапив під радіаційне випромінювання, а також гасінням пожеж безпосередньо  у зоні ЧАЕС.

            Найбільш складним та небезпечним було очищення покрівлі головного корпусу, третього і четвертого енергоблоків, для цієї роботи залучались лише добровольці. Через високий рівень радіації допустимий час роботи на даху становив всього 45 секунду, максимально 1 хвилину. Складно уявити, на що доводилось йти бійцям одеського зведеного загону, аби брати участь у ліквідації наслідків аварії. Для роботи на даху необхідно було одягти важкий свинцевий одяг -  броню вагою в 32 кілограми, бігом піднятись на дах, а піднявшись на дах швидко хапати уламки фактично голіруч. Коли 45 секунд минали, лунала сирена і потрібно було з неймовірною швидкістю повертатись, адже кожна зайва мить у зоні радіації є смертельно небезпечною.

          За період несення вахти Одеським зведеним загоном протипожежної служби  цивільного захисту чергові караули неодноразово виїжджали до оперативно-режимної зони і на територію самої ЧАЕС для ліквідації пожеж та наслідків  аварії, та найстрашнішим для бійців, звісно, були не пожежі, а  радіаційний рівень опромінення. Тому потрібно було якнайшвидше дістатись до епіцентру загорання і якнайшвидше ліквідувати пожежу.

         Наразі  більшість ліквідаторів наслідків аварії перебувають на заслуженому відпочинку, хоча 3 з них продовжують нести службу в підрозділах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області – це Сергій  Макаренко начальник навчально-методичного центру цивільного захисту Одеської області, Василь Горячко - водій пожежно-рятувального автомобіля державної пожежно-рятувальної частини смт Іванівка, та  Володимир Гнаткович  рятувальник державної пожежно-рятувальної частини  м. Білгород-Дністровський. Вони продовжують працювати у рядах «служби порятунку»  і щоденно передають свій неоціненний досвід молодому поколінню одеських рятувальників. Адже зважаючи на увесь трагізм пережитої катастрофи, для сучасник поколінь вогнеборців ліквідатори аварії на ЧАЕС є справжніми героями і прикладами людських та професійних якостей.

Прес-служба ГУ ДСНС України в Одеській області